За часів перебудови у Радянському Союзі великої популярності набула теза про те, що усі негаразди адміністрування у державі спричинені відсутністю ефективного власника. Оскільки житлові будинки, споруди, житлові комплекси тощо становили значну частку державного майна, вищезазначена теза розповсюджувалася також і на житлово-комунальне господарство.

Реалізацією пошуку ефективного власника житла стали спочатку приватизація державного житлового фонду, потім — процес передання житла з державної до муніципальної власності.

Але стан справ у житлово-комунальному господарстві не покращився. Навпаки, на сьогодні у всіх країнах пострадянського простору проблеми цієї успадкованої сфери значно загострилися і їх вирішення потребує рішучих дій.